Інституціональна економіка (маг)

Криза методології класичного лібералізму, який є основною течією сучасної економічної науки, спричинила необхідність залучення інституційної парадигми для аналізу національних економічних систем. Інституціоналізм прагне вийти за межі формальних моделей і вишуканих логічних схем сучасної неокласики, наблизити економічну теорію до багатогранності господарського життя. Системний підхід інституціоналізму вигідно відрізняє його від ортодоксальної неокласичній методології. На зламі ХХ-ХХІ ст. розвиток ринкової економіки вимагє адекватних інституційних механізмів, створення яких є складним і тривалим у часі процесом. Досвід конкурентоспроможних економік демонструє успішне залучення методології інституціоналізму, інституційних складових у формуванні економічної системи країни, враховує національні особливості кожної країни. Інституційний аналіз відстежує внутрішню єдність і стабільність національної економіки, сприяє формуванню її інституційної структури, посиленому вивченню його історії, цінностей, мотиваційної поведінки економічних суб’єктів. Курс «Інституціональна економіка» є новим у економічній освіті і покликаний розширити її межі та збагатити її зміст розумінням інституційних складових національних економічних систем. Запровадження інституційної методології сприятиме зрос-танню економічної культури та креативності мислення сучасного економіста.

Мета курсу «Інституціональна економіка» — засвоєння студентами змісту інституційної парадигми як альтернативного напрямку економічного аналізу в контексті дослідження феноменів соціальної, політичної і правової будови суспільства та економічної політики держави. Завдання дисципліни: • розширити сферу запровадження сучасного економічного аналізу в площині фундаментальної економічної підготовки фахівців; • сприяти розумінню студентами особливостей змін у сучасному інституційному середовищі економічної системи та природи економічної культури суспільства; • поглибити теоретичні знання з генезису, еволюції та взаємозв’язків економічних інституцій та організацій; • оволодіти навиками елементарного аналізу інституційної структури суспільства, інституційних правил індивідуальної і групової поведінки.

В результаті вивчення курсу студенти повинні: 1) вільно оперувати термінами та категоріями, що визначають зміст курсу інституціональна економіка 2) знати та розуміти:  складові елементи сучасного інституційного аналізу економіч-них систем;  основні відмінності парадигми сучасної неокласики та інсти-туційного економічного аналізу;  відмінності між класичним інституціоналізмом та неоінституці-оналізмом;  основні напрямки досліджень у структурі сучасного інституці-оналізму;  праці провідних представників інституційної економіки;  можливості впливу держави на формування інституційної структури економіки. 3) вміти:  вирізняти дослідницьку програму інституціоналізму серед інших дослідницьких програм;  порівнювати різні за змістом інституційні структури, аналізу-вати їх переваги та недоліки;  окреслити тенденції розвитку інституцій та інституційного се-редовища у економіці сучасної України;  використовувати інституційний аналіз для дослідження про-цесів і явищ сучасного господарського життя.

Тема. 1. Науково-дослідна програма інституціоналізму: сутність, витоки, еволюція Тема. 2. Інституції та їх роль у регулюванні господарської поведінки Тема 3. Трансакції і трансакційні витрати в економіці Тема 4. Економічна теорія прав власності Тема 5. Ринок і фірма як інституційні угоди Тема 6. Нова інституційна теорія держави Тема 7. Інституційні зміни Тема 8. Нова економічна історія Тема 9. Право і економічна теорія

Схема нарахування балів Підсумкова оцінка з курсу «Інституціональна економіка» розраховується таким чином: О результ. = k1* О пот. + k2* О мод. + k3 *•О сам., О пот. – результати поточної активності студента на семінарських заняттях; О мод. – результати модульних контрольних робіт; О сам. – оцінка самостійної роботи студента k1, k2, k3 – коефіцієнти, що визначають внесок поточної активності студента на семінарах, модульних контрольних робіт та самостійної роботи на підсумковий результат: k1 = 0,3; k2 = 0.4; k3 = 0.3. Округлення підсумкової оцінки до цілого числа здійснюється за правилами математики. Рейтингові бали переводяться в оцінки за шкалою оцінок відповідно до критеріїв відповідності рейтингових балів національній шкалі оцінювання знань та шкалі ECTS