Трансфертне ціноутворення

Трансфертне ціноутворення в міжнародному оподаткуванні (Transfer pricing in international taxation) – це сукупність принципів, методів, форм, порядку та правил менеджменту у трансфертному ціноутворенні. Формування в здобувачів сучасного економічного мислення і системи базових знань з теорії та практики трансфертного ціноутворення в міжнародному оподаткуванні, методичних основ формування податкових відносин, які передбачають комплекс заходів, здійснюваних уповноваженими державними органами, спрямованих на організацію функціонування трансферних цін в державі та визначення порядку проведення трансфертного ціноутворення, порядку формування документації і звітності, механізму контролю, набуття навичок опрацювання і використання податкової інформації в управлінні підприємницькою діяльністю, оцінки впливу ризиків трансфертного ціноутворення на фінансові результати діяльності підприємства та можливостей їх уникнення.

Метою навчальної дисципліни є формування в здобувачів теоретичних та практичних знань про трансфертне ціноутворення в системі оподаткування, методичні основи формування трансфертних цін, порядку формування документації і звітності з трансфертного ціноутворення, механізму контролю за трансфертними цінами, оцінку впливу ризиків трансфертного ціноутворення на фінансові результати діяльності підприємства.

Завданнями вивчення навчальної дисципліни є:

– набуття здобувачами поглиблених знань про трансфертне ціноутворення в системі оподаткування;

–засвоєння теоретичних основ контролю за трансфертним ціноутворенням; –опанувати методичні основи формування трансфертних цін;
–вивчити порядок формування документації і звітності з трансфертного

ціноутворення та механізми контролю за трансфертними цінами.

Отримані знання з навчальної дисципліни стануть складовими наступних програмних результатів навчання:

1. Знати теорію, методику і практику формування облікової інформації за стадіями облікового процесу і контролю для сучасних і потенційних потреб управління суб’єктами господарювання з урахуванням професійного судження.

2. Визначати інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством, надавати консультації управлінському персоналу суб’єкта господарювання щодо облікової інформації.

3. Обґрунтовувати вибір оптимальної системи оподаткування діяльності суб’єкта господарювання на підставі діючого податкового законодавства.

4. Формувати фінансову звітність за національними та міжнародними стандартами для суб’єктів господарювання на корпоративному рівні, оприлюднювати й використовувати відповідну інформацію для прийняття управлінських рішень.

5. Збирати, оцінювати та аналізувати фінансові та нефінансові дані для формування релевантної інформації в цілях прийняття управлінських рішень.

6. Розробляти та оцінювати ефективність системи контролю суб’єктів господарювання.

Тема 1. Теоретичні основи правового регулювання контролю за трансфертним ціноутворенням.

Тема 2. Суб’єкти та об’єкти контролю за трансфертним ціноутворенням. Методи трансфертного ціноутворення.

Тема 3. Визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Тема 4. Складення та подання звітності із трансфертного ціноутворення для податкового контролю.

Тема 5. Податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" та відповідальність платника податків.

Тема 6. Управління ризиками трансфертного ціноутворення.

Поточний контроль (поточне опитування, виконання завдань на практичних заняттях, поточне тестування), перевірка модульних контрольних робіт, перевірка домашніх завдань здобувачів вищої освіти; екзамен через електронне тестування при умові недостатності балів.

В процесі поточного контролю здійснюється перевірка запам'ятовування та розуміння програмного матеріалу, набуття вміння і навичок конкретних розрахунків та обґрунтувань, опрацювання, публічного та письмового викладу (презентації) певних питань дисципліни.

Поточний контроль здійснюється шляхом опитування або тестування під час лекцій та практичних занять, виконання домашнього завдання, модульного контролю, а також за підсумками систематичності і активності роботи здобувача вищої освіти протягом семестру. У разі невиконання завдань поточного контролю з об'єктивних причин, студент має право здати їх індивідуально до останнього практичного заняття.

Підсумковий контроль – комплексне оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу дисципліни за всіма видами навчальних занять. Підсумковий контроль здійснюється у формі екзамену. Основним завданням підсумкового контролю є перевірка розуміння здобувача вищої освіти програмного матеріалу дисципліни в цілому, розуміння логіки та взаємозв'язків між окремими розділами, здатність творчо використовувати отриманні знання.

Модульний контроль здійснюється у формі 2 контрольних робіт за окремими частинами дисципліни (модулями). Результати модульного контролю доводяться до відома здобувачів вищої освіти.

Максимальна кількість балів за семестр дорівнює 100 балам.