Інституціональна економіка

          Досвід конкурентоспроможних економік демонструє успішне залучення методології інституціоналізму, інституційних складових у формуванні економічної системи країни, враховує національні особливості кожної країни. Інституційний аналіз відстежує внутрішню єдність і стабільність національної економіки, сприяє формуванню її інституційної структури, посиленому вивченню його історії, цінностей, мотиваційної поведінки економічних суб’єктів.

         Курс «Інституціональна економіка» є відносно новим у економічній освіті і покликаний розширити її межі та збагатити її зміст розумінням інституційних складових національних економічних систем. Запровадження інституційної методології сприяє зростанню економічної культури та креативності мислення сучасного економіста.

       Предмет інституціональної економіки –  формальні і неформальні інституції господарської системи та методологія інституціональної економічної теорії.

             Мета курсу «Інституціональна економіка» — засвоєння студентами змісту інституційної парадигми як альтернативного напрямку економічного аналізу в контексті дослідження феноменів соціальної, політичної і правової будови суспільства та економічної політики держави. 

              Завдання дисципліни:

• розширити сферу запровадження сучасного економічного аналізу в площині  фундаментальної економічної підготовки фахівців;   
• сприяти розумінню студентами особливостей змін у сучасному інституційному середовищі економічної системи та природи економічної культури суспільства;
• поглибити теоретичні знання з генезису, еволюції та взаємозв’язків економічних інституцій та організацій;
• оволодіти навиками елементарного аналізу інституційної структури суспільства, інституційних правил індивідуальної і групової поведінки.

               В результаті вивчення курсу студенти повинні:

1) вільно оперувати термінами та категоріями, що визначають зміст курсу інституціональна економіка

2) знати та розуміти:

• складові елементи сучасного інституційного аналізу економічних систем;
• основні відмінності парадигми сучасної неокласики та інституційного економічного аналізу;
• відмінності між класичним інституціоналізмом та неоінституціоналізмом;
• основні напрямки досліджень у структурі сучасного інституціоналізму;
• праці провідних представників інституційної економіки;
• можливості впливу держави на формування інституційної структури економіки.

3) вміти:

• вирізняти дослідницьку програму інституціоналізму серед інших дослідницьких програм;
• порівнювати різні за змістом інституційні структури, аналізувати їх переваги та недоліки;
• окреслити тенденції розвитку інституцій та інституційного середовища у економіці сучасної України;
• використовувати інституційний аналіз для дослідження процесів і явищ сучасного господарського життя.

Тема. 1. Науково-дослідна програма інституціоналізму: сутність, витоки, еволюція

Тема. 2. Інституції та їх роль у регулюванні господарської поведінки

Тема 3. Трансакції і трансакційні витрати в економіці

Тема 4. Економічна теорія прав власності

Тема 5. Ринок і фірма як інституційні угоди

Тема 6. Нова інституційна теорія держави

Тема 7. Інституційні зміни

Тема 8. Нова економічна історія

Підсумкова оцінка з курсу «Інституціональна економіка» розраховується таким чином:

О результ. = k1* О пот. + k2* О мод. + k3 *·О сам.,

О пот. – результати поточної активності студента на семінарських заняттях; О мод. – результати модульних контрольних робіт;  О сам. – оцінка самостійної роботи студента.

k1, k2, k3  – коефіцієнти, що визначають внесок поточної активності студента на семінарах, результатів модульних контрольних робіт, самостійної роботи на підсумковий результат:

k1 = 0,3;  k2 = 0.4;  k3 = 0.3.

Округлення підсумкової оцінки до цілого числа здійснюється за правилами математики. Рейтингові бали переводяться в оцінки за шкалою оцінок відповідно до критеріїв відповідності рейтингових балів національній шкалі оцінювання знань. Максимальна кількість балів- 100.