Історія української мови

Курс історії української літературної мови є частиною історії нашої нації як складової, що формує національну свідомість.  Це один із завершальних етапів підготовки студента, який передбачає не лише фахове удосконалення, але й розширення світогляду спеціаліста-філолога та викладача української мови. Предметом історії української літературної мови як окремої навчальної дисципліни є вивчення загальних процесів  розвитку літературної мови, її зародження, становлення, еволюція від початків до сучасності. Означена дисципліна є одним із ключових курсів фахових дисциплін, має важливе як пізнавальне, так і світоглядне значення. Мета курсу полягає в узагальненні мовного досвіду, набутого в процесі вивчення всіх курсів лінгвістичних дисциплін, засвоєних студентом-філологом. Історія літературної мови водночас визначає і завершує фахову підготовку філологів, формуючи цілісні знання із історії мови, літературної мови, мовної системи, зумовленості процесів у межах кожного з мовних рівнів, тенденцій та перспектив розвитку мови.

Основними завданнями курсу є:

1) дати знання з історії української літературної мови;

2) навчити  методологічно аналізувати історичні події у розвитку літературної мови; 

3) сприяти ознайомленню з історичними пам’ятками різних жанрів і стилів як джерелами вивчення історії української літературної мови;

4) розуміти та комплексно характеризувати особливості становлення української літературної мови;

5) вивчати специфіку літературних мов в історії українського народу;

6) навчитися аналізувати тексти різних жанрів і стилів;

7) знати та розуміти історичний контекст розвитку мови і суспільства, вплив визначних діячів на розвиток української літературної мови. 

Результати навчання сприятимуть формуванню базових компетентностей, серед яких:

- здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань;

- здатність спілкуватися державною мовою в усній і письмовій формах;

- здатність бути критичним і самокритичним;

- вміння вчитися й оволодівати сучасними знаннями;

- заданість до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел, серед яких уміння виявляти, ставити ти вирішувати проблеми;

- розуміти основні проблеми філології та підходи до їхнього розв’язання із застосуванням доцільних методів та інноваційних підходів;

- знати й розуміти систему мови, загальні властивості літератури як мистецтва слова, історію української мови і літератури, вміти застосовувати ці знання у професійній діяльності;

- характеризувати діалектні та соціальні різновиди української мови, описувати соціолінгвальну ситуацію;

- знати норми української літературної мови та вміти їх застосовувати у практичній діяльності;

- знати принципи, технології і прийоми створення усних і письмових текстів різних жанрів і стилів державною мовою;

- розуміти основні поняття, теорії та концепції української філології, уміти застосовувати їх у професійній діяльності. .

Тема 1. Предмет, завдання і значення курсу.

Тема 2. Основні джерела вивчення історії української літератруної мови.

Тема 3. Праслов’янська доба. Праслов’янська мова. Причини розпаду праслов’янської мовної єдності. 

Тема 4. Походження писемності.

Тема 5. Українська літературна мова кінця кінця XVIII – першої пол. ХІХ ст.

Тема 6. Розвиток української мови  у 30-40-х рр. ХІХст.

Тема 7. Розвиток української літературної мови в Галичині. Діяльність „Руської трійці”. 

Тема 8. Розвиток української літературної мови у др. пол. ХІХ – поч. ХХст.

Тема 9. Українське мовотворення на сучасному етапі: становлення та перспективи.

Оцінка з дисципліни «Історія української мови» визначається з урахуванням результатів навчальної діяльності студента. Рейтингова оцінка з навчальної  дисципліни – це кількість балів, яку студент отримує за певну навчальну діяльність (за наслідками поточного, модульного контролю), визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів з дисципліни та балів за підсумковий контроль (залік/екзамен).

Оцінка з дисципліни «Історія української мови» виставляється студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни і рейтингова оцінка з дисципліни є не меншою ніж 60 балів, визначається шляхом конвертації кількості балів з дисципліни в оцінку за чотирибальною (традиційною) шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») та за шкалою ECTS.

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до  конкретних цілей теми, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом та складається з опитування (теоретичної підготовки до практичного заняття), виконання тестового завдання, виконання практичного завдання, документального оформлення практичної роботи, самостійної роботи студента у вигляді написання і захисту реферату та складання тестів, кросвордів за виконавчу дисципліну.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при вивченні модуля дисципліни – 100, в тому числі за поточну навчальну діяльність студент на кожній парі отримує  бал (60 – 100), за результатами модульного контролю або заліку – також 100 балів. Рейтинг з модуля – це середня оцінка за поточний контроль у сумі балів за модульну контрольну роботу.

Підсумкова оцінка з дисципліни виставляється за 100-бальною шкалою. 

Модульний контроль здійснюється після завершення вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля і проводиться у письмовій формі. Тривалість проведення письмового модульного контролю становить 1 академічну годину. Модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 60 балів.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент при складанні підсумкового контролю (диференційованого заліку) – 100 балів, який вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 60 із 100 балів.

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів та підсумкового контролю з дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів з дисципліни).

Оцінка «незараховано» (1‒59 балів) ставиться студентові, який допускає принципові помилки у виконанні завдань, не може продовжити навчання чи розпочати професійну діяльність без додаткових занять з відповідної дисципліни.