Основи проектування типових вузлів машин

Кафедра прикладної механіки і комп’ютерно-інтегрованих технологій

Викладаються принципи раціонального конструювання, направлені на підвищення роботоздатності конструкцій машин, підвищення довговічності, полегшення умов складання та покращення умов експлуатації. Приділено увагу технологічності та рентабельності машин та впливу їх параметрів на сумарний економічний ефект ефект за період експлуатації.

Головна мета навчальної дисципліни - навчити майбутнього конструктра активному конструюванню, яке передбачає наступне: - обирати оптимальні в даних умовах відомі конструкторські рішення; - вміти поєднувати різні рішення і знаходити нові; - безперервно покращувати функціональні показники машин; - враховувати динаміку розвитку промисловості і створювати нові зраки техніки, зхатсрахоані від морального старіння; - безперервно покращувати показники довговічності та надійності конструкцій.

1. Виконання складальних креслень типових вузлів машин. 2. Розрахунок вузлів на міцність та жорсткість. 3. Розрахунок та обгрунтування з'єднань деталей машин 4. Забезпечення заданих параметрів безвідмовністі та довговічності спроектовах вузлів. 5. Викючення можливості неправильного складання спроектованих вузлів. 6. Забезпечення максимальної уніфікації елементів конструкцій.

1. Принципи конструювання. 2. Методика конструювання. 3. Жорсткість та міцність. 4. Конструюввання вузлів та деталей. 5. Складальні операції. 6. Конструювання деталей в ливарному виробництві. 7. Конструювання механічно обролювальних деталей. 8. Зварні та заклепкові з'єднання. 9. Опори ковзання та кочення.

Під час вивчення дисципліни застосовуються поточний, модульний контроль і підсумковий контроль знань студентів. Останній здійснюється у формі іспиту. Такий порядок контролю і оцінювання знань застосовується щодо студентів денної форми навчання. При заочному навчанні контроль і оцінювання знань є підсумковим і здійснюється в формі іспиту. Об'єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю і на іспиті. Оцінювання здійснюється за 100-бальною шкалою. 1. Поточний контроль. В процесі поточного контролю здійснюється перевірка запам'ятовування та розуміння програмного матеріалу, набуття вміння і навичок конкретних розрахунків та обґрунтувань, опрацювання, публічного та письмового викладу (презентації) певних питань дисципліни (тематика питань для доповідей та написання рефератів наведена до кожної теми курсу у підпункті тематика проблем для дискусій). При контролі систематичності та активності роботи на лекційних заняттях оцінці підлягають: рівень знань продемонстрований в письмових та усних відповідях на лекціях та лабораторних заняттях, системність при проведенні лабораторних робіт, результати експрес контролю. При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці підлягають: самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань, проведення розрахунків, написання рефератів, презентацій. При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають: тести, виконання письмових завдань під час проведення контрольних робіт, виконання індивідуальних завдань, розв'язання виробничих ситуацій, інші завдання. 2. Система підсумкового контролю Формою підсумкового контролю з дисципліни є іспит. Іспит проводиться у письмовій формі. Студент має право не складати іспит і отримати оцінку за результатами ПМК, якщо він виконав всі види навчальної роботи без порушення встановлених термінів і отримав позитивну (за національною шкалою) підсумкову оцінку. Якщо студент отримав не задовільну оцінку або не згоден з оцінкою за результатами ПМК, він повинен скласти іспит.

екзамен