Охорона біорізноманіття та біоіндикація

«Біологічне різноманіття» означає різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є. Збереження біологічного різноманіття передбачає охорону водночас і окремих особин, їхніх груп у межах певної території, й екосистем у цілому разом з їхнім середовищем існування. Зменшення біологічного різноманіття є в значній мірі результатом діяльності людини. Біоіндикація – це оцінка стану середовища за допомогою живих об'єктів. Таким чином, збереження біорізноманіття та біоіндикація – це збереження рідкісних видів тварин, рослин і екосистем та використання їх в якості біологічних об’єктів для оцінки стану довкілля.

Метою дисципліни є набуття здобувачами вищої освіти базових знань щодо збереження та відтворення біорізноманіття, розширення знань про екологічне і економічне значення рослинного і тваринного світу та критерії їхнього збереження, оцінювати та прогнозувати стан довкілля та біологічних об’єктів використовуючи сучасні методи біоіндикації.

Ціль дисципліни – набути теоретичних знань щодо поняття про біорізноманіття та його рівні, вміти застосовувати правові, економічні та управлінські механізми для збереження та відтворення біорізноманіття, формування системи знань про можливості використання різноманітних біологічних об’єктів, оволодіння методами аналізу і оцінки за допомогою біоіндикації, виховання любові та гуманного ставлення до природи.

Результатом вивчення дисципліни є набуття студентами таких компетенцій: здатність застосовувати нормативно-правове забезпечення щодо збереження біорізноманіття та використовувати міжнародний досвід для вирішення регіональних та транскордонних екологічних проблем; вміти визначити основні рівні організації живого на планеті; знати різноманіття на рівні популяцій, ценозів, екосистем та ландшафтів; володіти сучасними методами опису та оцінки біорізноманіття; вміти прогнозувати зміни різноманіття під впливом природних і антропогенних факторів; аналізувати сучасний стан і загрози біорізноманіттю; здійснювати вибір оптимальних природо- і ресурсозберігаючих методів для охорони біорізноманіття; володіти знаннями щодо біондикаторів та особливостей їх застосування; вміти використовувати тварини, рослини, гриби в якості біоіндикаторів компонентів довкілля.

Програмні результати навчання: здатність практично застосовувати теоретичні знання для вирішення проблем щодо збереження та відтворення біорізноманіття; вміти оцінити стан та динаміку біорізноманіття на різних рівнях організації біосфери; здійснювати дослідження ландшафтного та біотичного різноманіття на конкретних об'єктах; пояснити зональні особливості біорізноманіття; вміти виділяти масові, звичайні, рідкісні і дуже рідкісні вид; вільно користуватись біоіникаційними термінами та поняттями; користуватися сучасними методами аналізу та оцінювання представників біоти та їх біологічними, морфологічними, анатомічними ознаками; володіти методами оцінки щодо визначення ступеня та виду антропогенного навантаження; користуватися методами щодо вивчення характеру впливу на фактори середовища та екологічний стан біоценозів; прогнозувати впливом діяльності людини на стан екосистем та біорізноманіття.

Тема 1. Біорізноманіття, його стан та загрози. Збереження біорізноманіття – загальнолюдська проблема.

Тема 2. Організаційно-правові аспекти збереження біорізноманіття в Україні. Міжнародні зобов’язання України щодо збереження  біорізноманіття.

Тема 3. Рівні організації біорізноманіття.

Тема 4. Біорізноманіття України та його сучасний стан

Тема 5. Охорона рідкісних, унікальних і типових фітоценозів.

Тема 6. Природно-заповідний фонд України: аналіз та заходи реорганізації. Національна екологічна мережа України.

Тема 7. Стан фіторесурсів та основи їхнього невиснажливого використання.

Тема 8. Інтродукція та акліматизація рослин і тварин.

Тема 9. Система моніторингу біорізноманіття в Україні. Методи оцінки біорізноманіття.

Тема 10. Значення біоіндикації як науки та історія її виникнення.

Тема 11. Біоіндикатори.

Тема 12. Біоіндикаційні методи дослідження біорізноманіття.

Тема 13. Біоіндикація забруднення атмосфери.

Тема 14. Біоіндикація ґрунтів.

Тема 15. Гідроіндикація.

Тема 16. Біоіндикація в системі екологічного моніторингу.

Усього 100 балів:

Систематичність відвідування (лекцій та практичних заняття) – 5 балів

Контрольна модульна робота № 1 – 15 балів

Контрольна модульна робота № 2 – 15 балів

Контрольна модульна робота № 3 – 15 балів

Підсумкова контрольна робота – 20 балів

Індивідуальні завдання – 30 балів