Готельна індустрія України

Сфера послуг набуває все більшого розвитку в нашій країні, але розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється низкою проблем. Однією з причин подібного протиріччя є відсутність надійної та достовірної інформації про стан ринку готельних послуг та відсутність належного сервісу. Наслідком цього є використання готелів не за призначенням, зниження конкуренції на ринку готельних послуг, що ще більше погіршує стан готельного господарства та затримує вихід України на світовий туристський ринок.

В умовах ринкової економіки подальший розвиток готельного господарства вимагає підвищення конкурентоспроможності готельних підприємств на внутрішньому й світовому туристському ринку. Однак неможливо розробити пропозиції, єдині для всіх готельних підприємств, які забезпечили б гарантований успіх. Рекомендації з удосконалення та розвитку готельного господарства найбільш доцільні для кожного конкретного ринку (міжнародного, внутрішнього, регіонального, місцевого). Тому в сучасних умовах значної нерівномірності розвитку регіонів України необхідно особливу увагу приділяти формуванню баз даних засобів розміщення певного регіону України та аналізу регіонального ринку готельних послуг.

Навчальна дисципліна «Готельна індустрія України» висвітлює теоретичний матеріал щодо сутності економічних явищ і процесів в готельній індустрії України їх взаємозв’язків, і розвиває у студентів практичні навички аналізу державного та регіонального ринку готельних послуг.

Метою викладання навчальної дисципліни «Готельна індустрія України» є обгрунтування теоретичних положень з організації та функціонування підприємств готельної індустрії в Україні, розвиток навичок пізнавальної діяльності в сфері готельної індустрії.

Відповідно до мети визначено наступні цілі вивчення дисципліни:

- вивчити форми розвитку готельного бізнесу, типи готелів;

- знати сучасний стан готельного господарства України;

- опанувати історію та теорію створення, формування і розвитку ринку послуг готельного бізнесу і туризму;

- знати  понятійний апарат готельного бізнесу, законодавчі та нормативно-правові акти в галузі туризму і готельного бізнесу;

- ознайомитись із характеристикою сегментів сфери туристських послуг;

- знати умови здійснення стандартизації, сертифікації готельних послуг;

- опанувати сучасні інформаційні технології для виробництва та надання готельних послуг;

- знати нормативи якості готельних послуг;

- знати особливості ринку послуг готельного бізнесу та туризму в світовій туристичній сфері.

На основі отриманих теоретичних знань, практичних і самостійних занять студенти повинні уміти:

- орієнтуватися в ціновій політиці індустрії гостинності;

- проектувати послуги гостинності, використовуючи інтеракцію діючих стандартів на види послуг;

- розробляти план маркетингових досліджень, потенційних споживачів послуг гостинності;

- аналізувати й оцінювати варіанти проектів готельно-туристичних послуг і визначати найбільш раціональні з них для реалізації в практиці бізнесу;

- приймати ефективні управлінські рішення у сфері розширення і модернізації послуг у готельно-туристичному бізнесі.

- вільно володіти технологією у сфері готельного бізнесу;

- орієнтуватися в законодавчій та нормативно-правовій базі готельного бізнесу;

- характеризувати основні сегменти сфери готельних послуг;

- аналізувати якість наданих готельних послуг.

1. Зміст та особливості готельних послуг їх характеристика.
2. Функціонально-технологічна структура підприємств готельного типу.
3. Ринок послуг гостинності: поняття, сутність, особливості. Структура готельної індустрії.
4. Сучасний стан і тенденції розвитку індустрії гостинності в Україні.
5. Міжнародні готельні ланцюги в Україні.
6. Стратегія розвитку індустрії гостинності в Україні.
7. Пріоритетні напрямки розвитку готельної індустрії в Україні.
8. Світовий досвід функціонування готельної індустрії.

Курсом передбачено 8 лекцій та 8 практичних занять, кожний вид занять оцінюється за 5-бальною шкалою:

«5» – відмінний рівень, всебічне і глибоке знання матеріалу, вміння його використовувати на практиці;

«4» – матеріал підготовлений на високому рівні, але недостатня активність студента на парі;

«3» – посереднє знання основного матеріалу;

«2» – знання лише окремих фрагментів основного матеріалу.

Максимальна сума балів – 80.

Додатково 20 балів можливо отримати, виконавши індивідуальне завдання з курсу.