Реабілітація техногенних ландшафтів

Внаслідок виробничої діяльності гірничорудних комплексів і переробних підприємств структура ландшафтів у багатьох промислово розвинених і густонаселених областях України протягом останніх років зазнали істотних змін. Зокрема, неухильно зростає питома вага техногенних ландшафтів. Для антропогенних територій характерне поєднання елементів та форм рельєфу, яких раніше не було. Наявність таких земель завдає величезної економічної шкоди, дестабілізує екосистеми і погіршує соціальні умови життя людей. Вони є екологічно небезпечним об’єктом, оскільки перестають виконувати природно-господарські функції і можуть започатковувати процеси подальшої загальної деградації земної поверхні та природно-кліматичних умов. Тому із зростанням площ порушених земель відбувається загострення екологічної небезпеки. У світовій практиці реабілітації техногенних геосистем намітився новий підхід, пов’язаний з максимальним використанням регенераційних можливостей природних екосистем для відтворення ресурсних і екологічних функцій порушених ландшафтів – екологічна реставрація.

Мета вивчення дисципліни – надати студентам теоретичні знання, засвоїти основні методи та набути практичні навички, що необхідні для організації та проведення комплексу заходів для реабілітації техногенно порушених територій, застосування, що забезпечують рекультивацію техногенних ландшафтів, враховуючи ризики виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, з урахуванням економічної доцільності проведення певних спеціальних заходів. Ціль дисципліни – формування та підвищення рівня обізнаності щодо реабілітації техногенно порушених ландшафтів.

У процесі вивчення дисципліни студенти матимуть змогу набути такі навички: - аналізувати та оцінювати небезпечні ситуації; - аналізувати та оцінювати стан порушених земель; - визначати стратегію і принципи рекультивації стан порушених земель; - визначати ступінь порушеності земель, ризики розвитку надзвичайних екологічних ситуацій, обґрунтовувати шляхи вирішення екологічних проблем; - ідентифікувати тип тип порушених земель; - розробляти екологічно безпечні та економічно доцільні проектні пропозиції з рекультивації та меліорації порушених земель.

- нормативно-правові основи рекультивації порушених земель; - моделі деградації та виснаження ресурсів порушених земель; - заходи щодо гіпсування лужних грунтів; - заходи щодо піскування важких грунтів та оглинення піщаних грунтів; - заходи щодо внесення мінеральних меліорантів пролонгованої дії; - заходи щодо мульчування бідних на гумус грунтів - заходи щодо сидерації грунтів; - інженерні заходи щодо осушення перезволожених ділянок (дренаж); - інженерні заходи зрошення засушливих ділянок (іригація); - заходи закріплення пісків трав’яною рослинністю; - заходи щодо лісомеліорації земель; - заходи щодо фіторемедіації забруднених грунтів.

60 балів за виконання практичних завдань протягом вивчення дисципліни. 40 балів - результати написання КМР (2 роботи).