Навчальна дисципліна «Сучасні методи обробки» дозволяє отримання знань про основні методи підвищення продуктивності та якості обробки деталей для забезпечення надійності їх експлуатації та збільшення зносостійкості. Структура курсу включає розгляд прогресивних методів металообробки для обробки деталей з різними фізико-механічними характеристиками та передбачає вивчення  закономірностей формоутворення поверхонь деталей різних форм.

 Курсом передбачено вивчення підвищення експлуатаційних характеристик деталей, які оброблюються фінішними методами, використанням комбінованих методів обробки, поверхневим пластичним деформуванням, електрофізичними та електрохімічними методами тощо.

Ціллю дисципліни “Сучасні методи обробки” є прищеплювання студентам основ знань:

– по новим прогресивним методам металообробки, що дозволяє застосувати одержанні знання для підвищення продуктивності праці і зниження собівартості обробки:

– визначення раціональних методів обробки деталей для отримання заданої якості продукції;

– правильному вибору прогресивних конструкцій інструментів, верстатів та оснащення з урахуванням закономірностей процесів обробки;

– з підвищення працездатності інструменту ураховуючи фізичні явища, які супроводжують процеси обробки.

Задача дисципліни полягає у наданню студентам знань з:

основних методів досягнення необхідної якості обробки деталей та спеціальних процесів формоутворення оброблених деталей;

методів забезпечення вимог до якості обробки дталей;

фізичних явищ під час обробки металів та основних закономірностей процесів пружно-пластичного деформування поверхневих шарів деталей;

основних особливостей методів пластичного деформуванняповерхневих шарів деталей;

теплових явищ, які виникають та впливають на характеристики процесу обробки металів;

фізико-хімічних методів обробки сталевих та чавуннихдеталей;

законеомірностей формування параметрів якості оброблених поверхонь деталей;

методик призначення режимів обробки та конструкцій оброблюючого інструменту;

впливу різних факторів на процес обробки;

шляхів інтенсифікації процесів обробки металів.

Набуття студентами таких компетенцій:

ясне розуміння методологічного апарату і предмету науки з процесів обробки матеріалів пластичним деформуванням та фізико-хімічними методами;

вміння розв’язання типових задач з визначення раціональних режимів обробки деталей для отримання заданої якості продукції;

володіння методами визначення раціональних конструкцій інструментів, верстатів та оснащення з урахуванням закономірності процесів обробки;

знання методології забезпечення підвищення працездатності  інструменту. ураховуючи фізичні явища, яки утворюються в процесі різання.

Оброблюваність прогресивних матеріалів із особливими структурами, хімічним складом та фізико-механічними властивостями. 

Фізико-механічні характеристики сучасних матеріалів, їх використання та технологічні особливості обробки. 

Типові технології виготовлення деталей газотурбінних двигунів, як представників найбільш відповідальних конструктивних елементів.

Технологічні процеси фінішної обробки деталей алмазним вигладжуванням. 

Технологія обробки отворів методом пластичного деформування дорнуванням.  

Обробка поверхонь обкатуванням і розкатуванням. 

Ударно - відцентрові технології обробки важкооброблюваних матеріалів.

Технологічні процеси фінішної обробки деталей алмазним  вібровигладжуванням.

Комбіновані методи обробки. 

Вібраційні способи обкатування, розкатування, накатування і вигладжування. 

Електрофізичні способи зміцнення. Комбінована технологія лазерної обробки з пластичним деформуванням. Електрофізичні та електрохімічні гібридні технологічні процеси обробки. 

Технологічні процеси електрохімічної обробки. 

Гідродробоструменева обробка, магнито-абразивне полірування та пневмо-імпульсна обробка тонкостінних деталей. 

Технологічні процеси ультразвукової  обробки.

Під час вивчення дисципліни застосовуються поточний, модульний контроль, і підсумковий контроль знань здобувачів. Зазначені форми контролю тісно взаємопов'язані й організуються так, щоб стимулювати ефективну самостійну роботу здобувачів протягом семестру і забезпечити об'єктивне оцінювання їх знань.

Поточний контроль

Поточний контроль здійснюється шляхом опитування або тестування під час лекцій та практичних занять, а також за підсумками систематичності і активності роботи здобувача протягом семестру. У разі невиконання завдань поточного контролю з об'єктивних причин, здобувач має право скласти їх індивідуально до останнього практичного заняття. Порядок організації такого контролю визначає викладач, який проводить практичні заняття.

Модульний контроль.

Модульний контроль здійснюється у формі контрольних за окремими частинами дисципліни (модулями).

Підсумковий контроль.

Підсумковий контроль – комплексне оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу дисципліни за всіма видами навчальних занять.  Основним завданням контролю є перевірка розуміння здобувачами програмного матеріалу дисципліни в цілому, розуміння логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатність творчо використовувати отриманні знання.

Контроль рівня засвоєння матеріалу здійснюється в усній або письмовій формі.