Психологія праці

Дисципліна «Психологія праці» надає студентам сучасне наукове розуміння специфіки трудової діяльності та особливостей праці і професії, методів дослідження трудової діяльності та місця і ролі особистості, як суб'єкта становлення і розвитку в праці та через працю на базі особистісно-діяльнісного підходу у його гуманістичній спрямованості.

Дисципліна має забезпечити такі складові професійної компетентності і результати навчання: організаційно-управлінська: володіння професійною термінологією; уміння спілкуватися із нефахівцями. Уміння здійснювати добір професійних завдань відповідно до індивідуальних особливостей суб’єктів діяльності. Уміння виявляти причини прояву негативних явищ в організації/колективі та розробляти рекомендації по їх усуненню. Уміння розробляти пропозиції і заходи з удосконалення психологічного, освітнього процесів та їх реалізовувати. Уміння створювати належну навчальну атмосферу, мотивувати, стимулювати, мобілізовувати, координувати і регулювати діяльність суб’єктів діяльності, звітувати. культурологічно-комунікативна: уміння розпізнавати в різних політичних, культурних, економічних явищах та подіях, складові компоненти, що несуть позитивні/негативні наслідки шляхом їх аналізу в рамках філософських концепцій розвитку суспільства. Вміння здійснювати комунікації з вітчизняними та зарубіжними колегами, розуміти етику ділового спілкування з представниками країн різних культур. Уміння вести професійне діловодство та спілкування державної та однієї з іноземних мов. Уміння враховувати у своїй діяльності специфіку службових/ділових/професійних відносин, персональної відповідальності. Уміння захищати честь, гідність, права й свободи власні, так і інших людей. діагностично-дослідницьку: уміння володіти навиками експертизи освітнього середовища, навчальної і спеціальної літератури, нормативних положень, технічної документації. Уміння здійснювати діагностику, аналіз, фіксування показників, умов та результатів процесу та володіння діагностичним інструментарієм вивчення індивідуальних особливостей суб’єктів діяльності. Уміння пояснювати психофізіологічні, психологічні процеси відповідно до законів соціальних, природничих наук. розвивально-корекційну: володіння сучасними психологічними технологіями різних наукових шкіл.  Уміння розробляти засоби, методичні рекомендації, плани робіт, графіки, пояснювальні записки, схеми, інструкції та інші дидактичні матеріали професійного спрямування. Уміння виконувати моделювання, проектування, комплексний психологічний супровід випадку в соціальній сфері. Уміння визначати доцільність діагностичних, розвивальних, корекційних засобів для розв’язання поставлених задач.  просвітницько-профілактичну: уміння вести і пропагувати здоровий спосіб життя, стимулювати- активний стиль поведінки і мотивацію професійного зростання, позитивного світосприйняття. Володіння методиками і засобами визначення, збереження та зміцнення психічного, психологічного, фізичного стану людини та способам надання першої медичної/немедичної допомоги. Уміння забезпечувати умови ефективного і безпечного навчання і праці всіх суб’єктів діяльності. Уміння здійснювати психологічну просвіту і розвивати психологічнукультуру.

Мета дисципліни - забезпечити професійну компетентність майбутніх психологів шляхом ознайомлення з психологічними закономірностями трудового процесу, психологічними вимогами до особистості працівника, а також формування навичок здійснення відповідної психологічної допомоги співробітникам організацій, іншим клієнтам.

Предмет дисципліни. Психологічні особливості працівників в умовах трудової діяльності та основи проведення психологічної роботи у практичній діяльності психолога.

Завдання дисципліни: вивчення теоретико-методологічних та соціально-економічних аспектів психології праці; закономірностей професійного становлення та особистісного зростання майбутніх фахівців; формування навичок і вмінь самостійно розробляти і обґрунтовувати заходи щодо режимів праці та відпочинку, раціоналізації трудових процесів, визначати професійну придатність зниження монотонності праці; сприяння формуванню, розвитку, корекції резервних можливостей працівника, а також професійному самовизначенню і набуттю студентами професійної ідентичності.

Результати навчання. Студент, який успішно завершив вивчення дисципліни, повинен: вміло використовувати понятійний апарат; застосовувати теоретичнi знання до розв'язання практичних проблем виробництва, профосвiти, соцiально-професiйного самовизначення молодi; здiйснювати практичне професiографування з метою рацiоналiзацiї працi, профдобору, профорiєнтацiї та профнавчання; практично застосовувати отримані знання і надавати психологічну допомогу; правильно оцінювати проблематику працівника і трудового колективу й визначати рекомендований у конкретному випадку метод допомоги; здiйснювати розробки-рекомендацiї по удосконаленню i пiдвищенню ефективностi роботи працiвникiв як в iндивiдуальнiй, так i спiльнiй дiяльностi.

1. Предмет та основні завдання психології праці. 2. Історія та передісторія становлення галузі. 3. Методологічні основи та принципи проведення досліджень у психології праці. 4. Методи досліджень у психології праці. 5. Поняття «суб’єкт праці». 6. Структура особистості суб’єкта професійної діяльності. 7. Основні етапи розвитку суб’єкта праці. 8. Кризи професійного становлення. 9. Проблеми професійних деструкцій та професійного вигорання. 10. Проблема формування індивідуального стилю трудової діяльності. 11. Мотивація праці. 12. Психологічні основи визначення суб’єкта професійної діяльності. 13. Проблема співвідношення темпераменту з іншими психічними властивостями. Працездатність та її динаміка. 14. Чинники зміни працездатності у процесі професійної діяльності. 15. Професії: підходи до систематики та класифікації. 16. «Формула професії». 17. Основи профорієнтаційної роботи. 18. Психологічні проблеми виробничого навчання. 19. Формування професійних умінь та навичок. 20. Професійна адаптація та психологія професійного розвитку. 21. Принципи визначення професійної придатності та процес її формування. 22. Професіографія: підходи та методи. 23. Професіограма та психограма. 24. Професійно важливі якості. 25. Професіоналізм та моделі фахівця. 26. Професійний відбір як елемент управління персоналом. 27. Особливості діяльності в системі «людина – техніка – соціально-психологічне середовище». 28. Особливості діяльності в системах «людина – природа – соціально-психологічне середовище», «людина – знак – соціально-психологічне середовище», «людина – художній образ – соціально-психологічне середовище». 29. Особливості діяльності в системі «людина – людина соціально-психологічне середовище». 30. Підбір, наймання та розстановка кадрів. 31. Методи оцінювання професійного потенціалу суб’єктів праці. 32. Навчання та перепідготовка персоналу організації. 33. Психологічна сумісність як умова успішності спільної трудової діяльності. 34. Організаційна структура групи та психологічна сумісність. 35. Психологія управління та організації виробничої діяльності. 36. Виробничий конфлікт та його виникнення. 37. Організаційно-психологічні умови вирішення виробничих конфліктів. 38. Діагностика здібностей та прогнозування успішності діяльності. 39. Етапи розробки системи прогнозування успішності діяльності. 40. Вимоги до процедури дослідження професійно значущих властивостей.

Критерії оцінювання за видами робіт

Усне опитування й виконання індивідуальних завдань

«Відмінно» – студент міцно засвоїв теоретичний матеріал, глибоко і всебічно знає зміст теми заняття, основні положення наукових першоджерел та рекомендованої літератури, логічно мислить і виконує роботу, вільно використовує набуті теоретичні знання при виконанні практичних задач чи ситуацій, самостійної роботи, досконало володіє понятійним апаратом з теми, висловлює своє ставлення до тих чи інших проблем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок;

«Добре» – студент добре засвоїв теоретичний матеріал, володіє основними аспектами з першоджерел та рекомендованої літератури, аргументовано викладає його під час усної відповіді; висловлює свої міркування з приводу тих чи інших проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного змісту, при опрацюванні понятійного апарату з теми або при аналізі практичного завдання.

«Задовільно» – студент в основному опанував теоретичними знаннями навчальної дисципліни, орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, але в роботі плутає поняття, практичні завдання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; виявляє неточності у знаннях при виконанні самостійної роботи, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю;

«Незадовільно» – студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не відображає в роботі правильні результати, визначення, висновки в роботі не сформовані з опорою на теоретичні знання, майже не орієнтується в понятійному апараті, відсутні наукове мислення, практичні навички не виявляються.

Оцінювання тестових завдань

Тестування відбувається у Модульному середовищі для навчання ХНУ. Студент може пройти тест письмово за умови здачі заборгованості або відсутності технічних можливостей для комп’ютеризованого проходження тесту. На тестування відводиться 15 хвилин. Правильні відповіді студент записує у талоні відповідей. Для кожної теми, що виноситься на тестовий контроль, розроблений окремий тестовий блок, що містить 10 завдань. Вірна відповідь за кожне завдання в один бал. При отриманні негативної оцінки тест слід перездати до терміну наступного контролю.