Соціологія масових комунікацій

Актуальність вивчення масової комунікації в сучасному суспільстві визначається соціальним значенням періодичної преси, радіо, телебачення та Інтернету – основних засобів масової комунікації. Сьогодні соціальний досвід і знання людей складаються із двох основних складових. Перша припускає наявність безпосередніх соціальних контактів, друга формується за рахунок сприйняття подій і явищ, опосередкованих повідомленнями засобів масової комунікації

Соціологія масових комунікацій — галузь соціології, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.

Предмет її досліджень — взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливості сприйняття масової інформації, вивчення функціонування окремих засобів масової інформації тощо. Об’єкт — сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі.

Появі соціології масових комунікацій сприяв розвиток соціально-політичних систем у XX ст., зокрема формування в першій його половині тоталітарних режимів в Європі з міцною та розгалуженою системою масової пропаганди. У цей час на передньому плані опиняються проблеми ефективності пропаганди і контрпропаганди, впливу масової комунікації на поведінку громадян.

• наукове обґрунтування соціологічного підходу до проблеми дослідження масової комунікації;
• засвоїти основні теоретичні знання та операційні характеристики, які стосуються понять „інформація”, „комунікація”, „масова комунікація”, а також складових цих понять, таких як „комунікатор”, „джерело комунікації”, „канал комунікації”, „повідомлення”, „аудиторія”, „комунікативні ефекти”, „соціальна ефективність” тощо;
• вивчення теоретичних та методологічних уявлень про масову комунікацію як соціальне явище, про окремі мас-медіа, що знайшли відображення в різноманітних українських та зарубіжних соціологічних концепціях;
• формування уявлення про основні дослідницькі стратегії та емпіричні методи вивчення масової комунікації та їх застосування при дослідженні масово-комунікаційних явищ;
• вивчення основних методів дослідження засобів масової комунікації у соціології, а саме: медіаметрії, контент-аналізу, дискурс-аналізу, візуального аналізу тощо;
• ознайомлення з ключовими поняттями медіапланування, де аудиторія розглядається як об'єкт впливу ЗМІ, дослідження шляхів підвищення ефективності комунікації;  
• розвиток вмінь і навичок грамотного використання методичного й процедурного апарату соціології масової комунікації. 

• вивчення основних уявлень про функціонування масової комунікації в суспільстві;
• вивчення місця соціологічних знань про засоби масової комунікації в процесі прийняття рішення у сфері діяльності по зв'язках з громадськістю;
• формування уявлення про соціологічний підхід до діяльності засобів масової комунікації, як системи, яка реально функціонує, у широкому соціальному контексті, включає історичні моделі організації в національних кордонах.

Теоретичне та практичне знання особливостей процесу комунікації та чинників, що впливають на її ефективність.

1. Масова комунікація як соціальне явище та предмет соціологічного аналізу.
2. Теоретичні підходи до вивчення масової комунікації.
3. Засоби масової комунікації у соціологічній перспективі.
4. Комунікатори та соціальне середовище.
5. Дослідження змісту масової комунікації.
6. Соціологічне вивчення аудиторії мас-медіа.
7. Ефект та ефективність у масовій комунікації.

Підсумки

Підсумкове семестрове рейтингове оцінювання у балах за національною шкалою і шкалою ЕСТS.