Біоіндикація та біотестування

Сучасний розвиток неможливий без контролю стану навколишнього середовища. Тому отримання інформації про стан забруднення природного середовища є надзвичайно актуальним. Зазначена інформація може бути отримана методом біоіндикації – за допомогою живих організмів (визначених видів рослин та тварин, бактерій, грибів, лишайників). Біоіндикація – виявлення і визначення екологічно значущих природних і антропогенних навантажень на основі реакцій на них живих організмів безпосередньо в місці їх існування. Біологічні індикатори мають ознаки, властиві системі або процесу, на підставі яких виробляється якісна чи кількісна оцінка тенденцій змін, визначення або оціночна класифікація стану екологічних систем, процесів і явищ. На сьогодні можна вважати загальноприйнятим, що основним індикатором сталого розвитку є якість середовища проживання. Біотестування – процедура встановлення токсичності середовища за допомогою тест-об'єктів, що сигналізують про небезпеку незалежно від того, які речовини і в якому поєднанні викликають зміни життєво важливих функцій у тест-об'єктів. Для оцінки параметрів середовища використовуються стандартизовані реакції живих організмів (окремих органів, тканин, клітин або молекул).

Вивчаються основи біоіндикації та біотестування, основні поняття, пов’язані із цими напрямки екологічних досліджень, перспективи розвитку біоіндикації та біотестування

Метою дисципліни є формування у аспірантів спеціальності «Екологія» системи спеціальних теоретичних знань  і практичних навичок щодо принципів біоіндикації, поведінки біологічних об'єктів у відповідь на стресові впливи, що використовуються для біологічного моніторингу навколишнього середовища, оволодіння методами біотестування і біоіндикації для оцінки ступеню забруднення атмосферного повітря, грунтів, водойм на основі стану їх екосистем, які необхідні для ефективного управління природними ресурсами та високо кваліфікованої експертно-аналітичної роботи у екологічній сфері.

Цілі навчання:

•    формування сучасних знань щодо принципів і методів біоіндикації та біотестування;

• оволодіння методами біотестування природних і антропогенно трансформованих екосистем;
• сформувати навички організації і проведення дослідження з експериментальної оцінки впливу полютантів на живі організми та практичного використання методу біотестування та біоіндикації;
• сформувати вміння застосовувати методичні основи виконання практичних біологічних досліджень, використовувати сучасну апаратуру;
• сформувати вміння пошуку інформації, обробки даних та презентації результатів наукового дослідження.

У результаті вивчення дисципліни у аспіранта формуються знання:

• методологічних аспектів біоіндикаційних та біометричних досліджень;
• методології оцінки техногенного забруднення довкілля на основі спостережень за біологічними об'єктами;
• видів біосенсорів;
• методів біотестування;
• особливостей планування та організації моніторингу довкілля на основі спостережень за біологічними об'єктами;
• засобів статистичної обробки результатів біотестування, їх оформлення та представлення;
• специфіки застосування методів біоіндикації і біотестування для оцінки стану довкілля;

є вміння:

• формулювати нормативні вимоги за токсикологічним показником до якості поверхневих вод та зворотних вод на скиді у водні об’єкти;
• обґрунтувати необхідність дотримання нормативу токсичності поверхневих вод;
• оцінювати ступінь небезпечності впливу екотоксиканту на живі організми за допомогою методик біотестування;
• використовувати методи біоіндикації для вивчення забруднення різноманітними токсикантами;
• застосовувати методи біоіндикації для вивчення забруднення повітря, ґрунту та водних об’єктів.

Тема 1. Критерії оцінки забруднення навколишнього середовища.

Тема 2. Методи дослідження стану навколишнього середовища.

Тема 3. Біоіндикація як метод екологічного дослідження

Тема 4. Фітоіндикація та її роль в оцінці довкілля.

Тема 5. Біоіндикація на різних рівнях організації.

Тема 6. Біомоніторинг і біоіндикація стану повітряного середовища.

Тема 7. Біоіндикація стану водного середовища.

Тема 8. Біоіндикація стану ґрунтів.

Тема 9. Біотестування якості об'єктів навколишнього природного середовища та основні підходи при виборі методів.

Тема 10. Біотестування грунту. Застосування біоіндикаційних прийомів для одержання доброякісної продукції в умовах радіоактивного та хімічного забруднення середовища.

Оцінювання досягнень здобувачів за дисципліною за кількісним критерієм здійснюється за 100-бальною шкалою та шкалою ЄКТС (A, B, C, D, E, FX, F). Бали розбиті за темами курсу наступним чином:

Тема 1. Критерії оцінки забруднення навколишнього середовища – 6 балів

Тема 2. Методи дослідження стану навколишнього середовища – 6 балів

Тема 3. Біоіндикація як метод екологічного дослідження – 6 балів

Тема 4. Фітоіндикація та її роль в оцінці довкілля – 6 балів

Тема 5. Біоіндикація на різних рівнях організації – 6 балів

Модульна контрольна робота № 1 – 20 балів

Тема 6. Біомоніторинг і біоіндикація стану повітряного середовища – 6 балів

Тема 7. Біоіндикація стану водного середовища – 6 балів

Тема 8. Біоіндикація стану ґрунтів – 6 балів

Тема 9. Біотестування якості об'єктів навколишнього природного середовища та основні підходи при виборі методів – 6 балів

Тема 10. Біотестування грунту. Застосування біоіндикаційних прийомів для одержання доброякісної продукції в умовах радіоактивного та хімічного забруднення середовища – 6 балів

Модульна контрольна робота № 2 – 20 балів